Икона Божией Матери «Умягчение злых сердец»
Ікона Божої Матері «Пом'якшення злих сердець»
Богослов'я використало священні поетичні зображення для опису розумних сил, які не мають образу, маючи на увазі наш розум, дбаючи про властиву йому та йому схожу здатність підніматися від дольнього до горнього і пристосовуючи до його понять свої таємничі священні зображення.
Святий Діонісій Ареопагіт.
«Про небесну ієрархію»
«Пом'якшення злих сердець»… Скільки в одній назві цієї ікони надії — надії на те, що колись тріумфуватиме правда на землі, що люди стануть добрими і милосердними, любитимуть одне одного. І як важко це у нашому запеклому світі, і часом лише вид чужого страждання здатний пом'якшити наше власне зло серце…
Цю ікону називають ще «Симеонове пророчення». Як розповідає євангеліст Лука, праведному старцю Симеону Богоприймцеві було передбачено Духом Святим, що не помре він, доки не побачить Месію. І ось коли батьки на сороковий день після народження Немовляти принесли Його до Єрусалимського Храму, прийшов туди «на натхнення» і Симеон, взяв Немовля на руки (звідки і прозва Богоприйменець) і промовив знамениті слова, якими з тих пір завершується кожна служба Вечірні і відомі як Молитва Владико, за дієсловом Твоїм, з миром…» Після ж він благословив святого Йосипа і Пречисту Матір Спасителя і звернувся до Марії з тим самим Симеоновим промовою: «Ось, лежить Цей на падіння і на повстання багатьох в Ізраїлі і в предмет суперечок, — і Тобі Самої зброя пройде».Подібно до того, як Христа пронизають цвяхами і копієм, так і душу Пречистої вразить якась «зброя» печалі і серцевого болю, коли побачить Вона страждання Сина; після ж відкриються приховані досі помисли (про Месію) людей, які мають зробити вибір: з Христом вони чи проти Нього. Таке тлумачення Симеонова пророцтва стало предметом кількох «символічних» ікон Богородиці. Всі, хто прибігає до них з молитвою, відчувають, що при пом'якшенні серця полегшуються страждання душевні і тілесні, і усвідомлюють: коли моляться перед цими образами за ворогів своїх, тоді пом'якшуються їхні ворожі почуття, поступаючись місцем милосердя, вщухають міжусобні лайки.
Образ «Пом'якшення злих сердець» походить, мабуть, з Південно-Західної Русі, проте історичних відомостей про нього, на жаль, не було ніколи і жодних; невідомо навіть, де і коли ікона з'явилася. Пречиста «Пом'якшення злих сердець» пишеться з встромленими в її серці мечами – по три праворуч і ліворуч, один знизу. Число «сім» у Святому Письмі зазвичай означає повноту, надмірність чогось, а в даному випадку – повноту і безмежність того горя, смутку та «хвороби серцевої», які зазнала Богородиця під час Її земного життя. Іноді на колінах Пречистої Діви пишеться ще й Предвічне Немовля.
Святкування цього образу відбувається у Тиждень Усіх святих (першої неділі після Трійці).
Дуже близький до «Пом'якшення злих сердець» та інший чудотворний образ — ікона Божої Матері «Семістрельна».Різниця між ними лише в тому, що на «Семістрельній» мечі пишуться інакше — три з правого боку Пречистої та чотири з лівого, а святкування їй відбувається 13 серпня за старим стилем.
«Семистрельна» — північноросійського походження: вона перебувала в Іоанно-Богословській церкві на березі річки Тошні, що неподалік Вологди впадає в однойменну річку. Селянин Кадниковського повіту багато років страждав від кульгавості, і ніхто не міг йому допомогти. Але одного разу в тонкому сні якийсь голос наказав йому знайти на дзвіниці Богословської церкви, де зберігалися старі ікони, образ Пречистої і помолитися перед ним про зцілення. Селянин кілька разів просив пустити його на дзвіницю, але його слів не вірили. Лише втретє дозволили йому піднятися на дзвіницю. Виявилося, що ікона, покрита сміттям і брудом, служила сходами, і дзвонарі ходили нею, немов простою дошкою. Жахнувшись мимовільному блюзнірству, церковнослужителі відмили ікону і відслужили перед нею молебень, після якого селянин знайшов зцілення. Минуло ще чимало років, змінилися покоління, про це диво стали вже забувати, але в 1830 році Вологодську губернію, як і більшу частину Європейської Росії, спіткала страшна епідемія холери. Під час неї святині з Тошні були перенесені до Вологди та поставлені до «холодної» (літньої) церкви Дмитра Прилуцького на Наволоці — у вологодському Заріччі, праворуч від головного міського мосту. Звернулися тоді христолюбні жителі Вологди до «Семістрельної» і разом з іншими святинями обнесли її урочистою хресною ходою навколо міста. Холера відступила так само раптово, як і прийшла.Згідно з переказами, цьому образу було понад п'ятсот років, проте особливості живопису і те, що він написаний на наклеєному на дошку полотні, свідчать про його набагато пізнє походження — мабуть, цей список був зроблений у XVIII столітті з початкового образу, що не дійшов до нас. На згадку ж про чудове визволення Вологди від холери городяни замовили і поставили в Дмитрівській церкві список із «Семістрельною», від якого згодом також сталися чудеса. Богослужіння тут припинилося 1930 року, відновилося 13 липня 2001 року, проте святині у храмі не залишилося.
Під час Великої Вітчизняної війни на півдні Воронезької області, в місцевості, відомої як Білогір'я (від крейдових скель на правому березі Дону поблизу міста Павловська), стояли італійські гірничо-стрілкові частини, що воювали на боці нацистів. У другій половині грудня 1942 року солдати зі взводу лейтенанта Джузеппе Перего знайшли в зруйнованому від бомбардувань будинку ікону «Пом'якшення злих сердець», яку вони передали своєму військовому священику — капелану отцю Полікарпо з Вальданії. За словами місцевих жителів, ця ікона походила з печерного Воскресенського Білогірського чоловічого монастиря поблизу Павловська. Італійці називали її «Madonna del Don» («Донська Мадонна»; не слід плутати цей образ з Донською Богоматір'ю). Після Острогожсько-Россошанського наступу радянських військ у січні 1943 року залишки розбитого італійського корпусу залишили межі нашої країни.Капеллан Полікарпо взяв «Донську Мадонну» з собою в Італію, де в Местрі (материкова частина Венеції) спеціально для неї була збудована каплиця, яка досі залишається місцем масового паломництва рідних та близьких італійських солдатів, які загинули в Росії.
Нарешті, ще одна чудотворна ікона подібного типу перебувала в соборі міста Жиздра на південному заході Калузької губернії, поблизу брянських земель, і була відома як «Пристрасна» або «І Тобі самій душу пройде зброя», як значилося в соборному описі. Святкування їй відбувалося також 13 серпня – одного дня з «Семистрельною» і з набагато більш поширеною «Пристрасною» іконою зовсім іншого вигляду (справжній чудотворний образ знаходився в московському Пристрасному монастирі; на ньому біля лику «Одигітрії» були зображені два Ангели з знаряддям пристрастей Господніх). На відміну від таких пристрасних, на жиздринській іконі Пречиста написана у молитовному становищі; однією рукою Вона підтримує немовля, що лежить у Її ніг, іншою ж прикриває Свої груди від семи спрямованих до неї мечів.
Тропар, глас 4
Умягчи наша злая сердца, Богородице, и напасти ненавидящих нас угаси, и всякую тесноту души нашея разреши, на Твой бо святый образ взирающее, Твоим страданием и милосердием о нас умиляемся и раны Твоя лобызаем, стрел же наших, Ты терзающих, ужасаемся. Не даждь нам, Мати Благосердая, в жестокосердии нашем и от жестокосердия ближних погибнути, Ты бо еси воистину злых сердец Умягчение.
Молитва
О многостральная Мати Божия, Превысшая всех дщерей земли, по чистоте Своей и по множеству страданий, Тобою на земли перенесенных, приими многоболезненныя воздыхания наша и сохрани нас под кровом Твоея милости. Инаго бо прибежища и теплого предстательства разве Тебе не вемы, но, яко дерзновение имущи ко Иже из Тебе Рожденному, помози и спаси ны молитвами Своими, да непреткновенно достигнем Царствия Небеснаго, идеже со всеми святыми будем воспевать в Троице Единому Богу, ныне и присно и во веки веков. Аминь.
Надія Дмитриева
З книги “Про Тебе радіє!”
Акафіст Пресвятої Богородиці перед Її іконою, що називається “Пом'якшення злих сердець”